Згадуючи біткоїнову лихоманку 2017 року, після якої відбулася цінова корекція, не можу не згадати дві основні тези того часу. Перша – криптовалюта не має внутрішньої цінності, а тому є не більше ніж фінансовою пірамідою, ціновою бульбашкою, спекуляцією чи азартною грою (привіт від Воррена Баффета).
Контртеза звучала приблизно так: біткоїн вже виконує такі функції грошей як засіб платежу, обігу та міра вартості, а через обмежений обсяг емісії буде лише дорожчати, тому Bitcoin зможе легко стати засобом нагромадження – виконувати функцію заощадження.
При чому фактор «буде лише дорожчати» пояснювався дуже легко. По-перше, збільшенням собівартості і складності «видобування» біткоїнів із часом. І, по-друге, через припущення, що так званий «закон Мура» (теорія подвоєння місткості мікросхем кожні два роки) мав діяти і для Bitcoin.
Сьогодні –
$44 тис. – ми побачили більше ніж подвоєння ціни за три роки. Але це ніц не гарантує. Хоча ринок продовжує вірити🚀у фінансову сингулярність біткоїна до вартості усіх грошей.