В краматорском чате ПП надо зеклоунов забанить

То звернись до адмінів чату краматорського

Вже

((0(

Шевченко ще у 19ому столітті росіян рабами вважав, з того часу нічого не змінилось, як були рабами, так ними і лишились

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод. І Нева
Тихесенько кудись несла
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки вночі,
Іду та кашляю йдучи.
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу. Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе!
Ненагодованих і голих
Женуть (последний долг отдать),
Женуть до матері байстрят
Дівчаточок, як ту отару.
Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить. (3 листопада 1860 р., С.-Петербург.)



Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... та йдучи
Міркую сам-таки з собою:
— Якби то, — думаю, — якби
Не похилилися раби...
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра! і був би брат!
А то... нема тепер нічого...
Ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїзжачі,
Хортів годуємо та плачем.
Отак-то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня.
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами.
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.  (13 листопада 1860 р., С.-Петербург. )

Він вважав....а сам ще вчора був у кріпаках..син кріпака....дивина Тай годі.

кріпацтво тоді було суспільною нормою, як зараз робота в офісі.

а рабство то трохи інше

Чи по своїй волі? Ні.  А ось росіяни по своїй воли рабами лишаються

Лол, 500+, а активності нуль)

Трапи поперли

Нарешті

Словом, шановні боти